Орфографічний словник української мови. 2005.
вколювати — I (уко/лювати), юю, юєш, недок., вколо/ти (уколо/ти), вколю/, вко/леш, док., перех. Встромляти, втикати щось гостре в що небудь. II див. уколювати I … Український тлумачний словник
вколювати — див. уколоти … Словник синонімів української мови
вколоти — I 1) див. вколювати I. 2) перен., розм.Сказати щось уїдливе і неприємне. II див. уколювати I … Український тлумачний словник
вколювання — (уко/лювання), я, с. Дія за знач. вколювати (уко/лювати) … Український тлумачний словник
вколюватися — I (уко/люватися), юється, недок. Пас. до вколювати I. II див. уколюватися I … Український тлумачний словник
уколоти — I див. уколювати I. II див. вколювати I … Український тлумачний словник
уколювати — I (вко/лювати), юю, юєш, недок., уколо/ти (вколо/ти), олю/, о/леш, док., перех. 1) Подразнювати, завдавати болю або ранити, встромляючи що небудь гостре. 2) перен. Прикро вражати, ображати кого небудь якимись словами, вчинком. || Раптово… … Український тлумачний словник
уколоти — 1) = вколоти, уколювати, вколювати (застромити що н. гостре, завдавши болю), шпигнути, шпигати, шпигонути, у[в]шпигнути, штрикнути, штрикати, штриконути, у[в]штрикнути, у[в]шпилити 2) = вколоти див. дошкулити … Словник синонімів української мови
